Переважна більшість опитаних нами експертів вважає досягнення гендерної рівності вкрай важливим для України (середній бал важливості 8,9 за 10-бальною шкалою). При цьому рівень сексизму та мізогінії в українському суспільстві оцінюється експертами як досить високий – 7,1 бала за 10-бальною шкалою. Також 90% експертів відзначили недооцінку важливості гендерних питань на рівні всього суспільства.
Опитування виявило наявність консенсусу серед експертів щодо важливості окремих проблем, пов’язаних з гендерними відносинами. Актуальність тих чи інших проблем оцінювали за 10-бальною шкалою. Найбільш актуальними проблемами в умовах сучасної України на думку експертів є домашнє насильство (9,0 балів) і баланс співвідношення жінок та чоловіків в органах державної влади (8,8 балів). Важливо, що більшість експертів погодились з тим, що домашнє насильство в Україні має гендерний вимір: найчастіше від нього страждають жінки та діти (68% опитаних вважають, що домашнє насильство має гендерний вимір). Актуальною проблемою є розподіл професій на «чоловічі» та «жіночі» (8,3 бали), що призводить до трудової дискримінації як жінок, так і чоловіків. З таким неофіційним розподілом частково пов’язана проблема забезпечення сприятливих умов для побудови жінкою військової кар’єри (8,0 балів), причому існуючий на даний момент рівень сприятливості експерти оцінили у 3,9 бали з 10. Серед інших актуальних проблем були відзначені гендерно орієнтований захист жінок, які перебувають в місцях позбавлення волі (7,8 балів); забезпечення гендерної рівності на селі (7,7 балів); ейджизм стосовно жінок – дискримінація переважно жінок похилого віку (7,7 балів); гендерна дискримінація при розгляді судових спорів у сфері шлюбно-сімейних відносин (7,5 балів). Відносно менш важливими експерти вважають поділ обов’язків в сім’ї на «чоловічі» та «жіночі» (7,1 бала) та сексизм і мізогінію (7,1 бала). Нижче за середній рівень була оцінена проблема ейджизму стосовно чоловіків – дискримінації чоловіків похилого віку (4,5 бали).
Які ж причини лежать в основі вищеназваних проблем? 68% експертів переконані, що це стереотипи, пов’язані з усталеними ролями чоловіків та жінок, 52% – гендерний поділ праці («чоловічі» та «жіночі» професії, посади, розрив в оплаті праці тощо), 36% – дискримінація жінок в сфері політики та державного управління; 16% назвали в якості причини гендерно мотивоване насильство.
Опитані нами експерти досить низько оцінили міру гендерної збалансованості українського законодавства – на 5,5 балів з 10 можливих. В зв’язку з цим ми попросили експертів назвати конкретні ініціативи, які потребують першочергового розгляду для того, щоб подолати гендерний дисбаланс в законодавстві та наблизитись до вирішення найбільш актуальних проблем гендерної політики. Половина експертів зазначили, що в першу чергу слід ратифікувати та імплементувати міжнародні документи, зокрема Стамбульську конвенцію 2011 року, яка спрямована на запобігання насильства та ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, і резолюцію Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки, мир, безпека». 45% зазначили, що Україні потрібна гендерно орієнтована реформа виборчого законодавства (запровадження та дотримання гендерних квот у виборчих списках; розширене нормування-квотування в сферах політики та державного управління; законопроект № 1456 – проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі). Кожний четвертий експерт вказав на необхідність законодавчого зняття обмежень для жінок на будь-які професії. Деякі опитані також назвали серед першочергових: законопроекти щодо подолання та профілактики сексизму у рекламі, освіті і т.д. (15%), щодо додаткового захисту одиноких матерів і батьків-одинаків (10%); законопроект № 6109, який стосується забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях (10%); законодавчий дозвіл на укладання шлюбів або реєстрованих партнерств одностатевими парами (5%).
Оцінюючи динаміку вирішення проблем, пов’язаних з гендерною сферою, експерти були одностайними щодо того, що ситуація в цілому за останні три роки принаймні не погіршилась (див. рис. 5.1). 64% вказали на покращення, які відбулись, а 23% вважають, що суттєвих змін немає.
Водночас 9 з 25 опитаних експертів відзначили погіршення ситуації в окремих моментах, що полягають у недоліках в прийнятті та імплементації антидискримінаційних гендерно-орієнтованих правових актів (67%), зокрема, зволікання з ратифікацією Стамбульскої конвенції; погіршення в соціально-економічній сфері, яке зводить нанівець всі спроби реформ (33%); поширення право-традиціоналістських настроїв серед окремих верств населення (33%). 18 опитаних відзначили покращення ситуації щодо розв’язання проблем в сфері гендерних відносин – стосовно громадських, інформаційних і наукових аспектів (50%); політичних і правових аспектів (45%); можливостей жінок будувати військову кар’єру (28%); впровадження антидискримінаційних заходів (22%); зайнятості (11%).
Характерною рисою гендерної ситуації в Україні є наявність міжрегіональних відмінностей та специфіка становища жінок, які проживають в сільських населених пунктах. Так, 86% експертів погоджуються з тим, що мають місце деякі відмінності між регіонами України в плані особливостей гендерної проблематики та ступеня актуальності гендерних проблем (рис. 7.1), що пояснюється в основному різницею в поселенській структурі – на Заході України відносно більше частка населення, яке проживає у сільських населених пунктах.
Жінки, що проживають в сільській місцевості, стикаються з додатковими гендерно обумовленими проблемами, серед яких обмежений доступ до соціально-економічних і культурних благ, більш виражена дискримінація в сфері зайнятості, соціально-психологічні та соціокультурні проблеми (рис. 8.1, 9.1). В цілому становище сільських жінок може бути описане в рамках концепції «подвійного пригнічення», коли фактор гендерної нерівності значно посилюється за рахунок соціальних обмежень, що зумовлюють більш низький статус сільських жителів в порівнянні з міськими.
Таким чином, український соціум, незважаючи на низку позитивних зрушень після Революції Гідності, залишається для українських жінок більшою мірою проблемним середовищем, а не простором самореалізації. Ключові перепони на шляху вивільнення їх соціального потенціалу – гендерно мотивоване домашнє насильство і дискримінація в сфері зайнятості, включаючи можливості для кар’єри в традиційно «чоловічих» професіях. Дискримінаційні практики ґрунтуються як на недосконалості законодавства, так і на поширених в масовій свідомості гендерних стереотипах. Тому нагальною потребою сьогодні є рішуча гендерна реформа українського законодавства: ратифікація та імплементація Стамбульської конвенції, проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі (законопроект № 1456), проект Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях” (законопроект № 6109), низка інших нормативно-правових актів, спрямованих на зняття будь-яких обмежень щодо працевлаштування жінок. В той же час боротьба з гендерними стереотипами є не менш важливим і актуальним завданням, що до того ж потребує значно більше часу та ресурсів, а також кропіткої роботи громадських активістів та організацій на «низовому» рівні, розвитку гендерної освіти і гендерного консультування.
Гендерна проблематика та її актуальність в українському суспільстві from mResearcher
Опитування «Гендерна проблематика та її актуальність в українському суспільстві» було проведене в період з 7 червня по 21 липня 2017 р. (польовий етап 14 – 30 червня) Інститутом соціальних технологій «Соціополіс» на замовлення громадської організації Ліга захисту прав жінок «Гармонія Рівних».
Об’єкт опитування – оцінки експертів – громадських активістів, політиків, юристів, журналістів, представників бізнесу, вчених та аналітиків, компетентних в темі опитування. Відбір здійснювався шляхом аналізу матеріалів у публічному доступі у вітчизняних друкованих та електронних джерелах, а також за допомогою методу рекомендацій.
Експерти:
| Ім’я та прізвище | Місце роботи | Посада | |
| 1 | Інна Волосевич | GfK Ukraine | Керівник відділу соціально-політичних досліджень |
| 2 | Любомир Грицак | Інститут політичної освіти | Координатор проектів |
| 3 | Ганна Давиденко | Вінницька міська рада | Депутат, співголова МФО “Рівні Можливості” |
| 4 | Юлія Башук | Gender Culture Centre (Центр гендерної культури) | Піар-менеджер |
| 5 | Марія Іонова | Верховна Рада України | Народний депутат України,
Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції |
| 6 | Олеся Кириленко | Рівненський державний гуманітарний університет | доктор соціологічних наук, професор кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету |
| 7 | Лариса Кобилянська | Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості» | Координаторка проектів |
| 8 | Анна Крисюк | Журнал “БізнесWOMAN” | Співзасновник |
| 9 | Тереза Лащук | “Лівий берег” | Журналіст |
| 10 | Георгій Логвинський | Верховна Рада України | Народний депутат України,
Заступник голови Комітету, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та внутрішньо переміщених осіб Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин |
| 11 | Євгенія Луценко | Фрілансер | Експертка з гендерних питань |
| 12 | Марія Максимкова | Політична партія “Сила людей” | Юрист |
| 13 | Ольга Нечушкіна | Національний медичний університет імені О.О. Богомольця | Старший викладач кафедри філософії та соціології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця |
| 14 | Володимир Паніотто | Національний університет «Києво-Могилянська академія» | Доктор філософських наук, професор, кафедра соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія» |
| 15 | Олексій Рябчин | Верховна Рада України | Народний депутат України, Голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки |
| 16 | Ірина Славова | Фізична особа – підприємець | Фізична особа підприємець |
| 17 | Ольга Старицька | Національна академія внутрішніх справ | Кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ |
| 18 | Юлія Стребкова | Український центр ґендерної освіти НТУУ “КПІ” | Кандидат філософських наук, доцент, заступник директора з науково-методичної роботи |
| 19 | Ірина Суслова | Верховна Рада України | Народний депутат України, Голова підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин |
| 20 | Олена Суслова | Фрілансер | Експертка з гендерних питань |
| 21 | Олена Тихомирова | Проект «Партнерство для розвитку міст», Федерація Канадських Муніципалітетів | Консультант з питань ґендерної рівності |
| 22 | Олена Харченко | Київський національний університет імені Тараса Шевченка | Асистентка кафедри,
факультет соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| 23 | Ольга Чернюк | Проект «Гендерно орієнтоване бюджетування в Україні» | Національний експерт |
| 24 | Альона Шкрум | Верховна Рада України | Народний депутат України, Голова підкомітету з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування |
| 25 | Юлія Ярмоленко | Академія праці, соціальних відносин і туризму | Кандидат економічних наук, доцент, Кафедра економіки підприємства та менеджменту Академії праці, соціальних відносин і туризму |
Обсяг вибірки експертного опитування – 25 експертів.
Предмет опитування – експертні оцінки актуальності та значущості питань, пов’язаних з гендерною проблематикою, можливостей реалізації прав жінок, захисту їх прав і свобод, досягнутого Україною прогресу в політично-правових аспектах розв’язання гендерних проблем.
Метою опитування була узагальнена характеристика окремих аспектів гендерної ситуації в Україні, з’ясування найбільш актуальних проблем в даній сфері та ефективності існуючих підходів до їх вирішення.
З огляду на це, були сформульовані наступні завдання:
- виявити найбільш актуальні з точки зору суспільної значущості гендерні проблеми сучасної України;
- з’ясувати рівень усвідомлення в експертному середовищі важливості гендерної політики та гендерного законодавства;
- оцінити динаміку та ефективність відображення гендерних проблем в законодавстві та політичному житті України протягом останніх трьох років;
- визначити вплив гендерних стереотипів на практичну реалізацію прав чоловіків та жінок.
Метод збору первинної інформації: особисте телефонне інтерв’ю в комбінації з заочним офлайн опитуванням шляхом розсилки анкети електронною поштою
Источник: СОЦІОПОЛІС
Мы ежедневно собираем для вас важные исследования со всего мира. Следите за нами в Facebook, Twitter и Вконтакте, чтобы всегда иметь под рукой свежие и актуальные данные. А также подписывайтесь на нашу еженедельную рассылку. Подписаться!
